ТИПИ ТА СТРУКТУРА УРОКІВ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

За класифікацією В.А. Оніщука виділяються таки типи уроків:

1. Урок засвоєння нових знань
2. Урок формування умінь та навичок
3. Урок застосування знань, умінь та навичок
4. Урок узагальнення та систематизації
5. Урок контролю та корекції знань, умінь та навичок
6. Комбінований урок

Структура комбінованого уроку

1. Організаційна частина: передбачає мобілізацію уваги учнів, психологічну підготовку до навчальної діяльності.
2. Повідомлення теми та завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів: визначення основних цілей уроку, передбачуваних результатів та очікувань, стимулювання діяльності учнів на уроці (слід вказати, що даний етап уроку може бути перенесений на четвертий етап уроку і проводитись після етапу перевірки домашнього завдання і етапу актуалізації)
3. Перевірка домашнього завдання: передбачає індивідуальне і фронтальне усне опитування дітей, роботу за індивідуальними картками, взаємоперевірку учнями один одного, виконання тестів, письмових завдань тощо. На цьому етапі вчитель обов’язково повинен вказати та проаналізувати виявленні недоліки при виконанні домашнього завдання.
4. Контроль, корекція та актуалізація опорних знань: передбачає повторення, уточнення та систематизацію знань, умінь та навичок, які стануть основою для вивчення нової теми.
5. Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу (вивчення нового матеріалу): первинне сприймання й осмислення нових знань може здійснюватися за допомогою різних методів та прийомів: розповіді, пояснення, бесіди, роботи з підручником, створення проблемних ситуацій, демонстрації наочних посібників тощо. Слід відзначити, що під час пояснення нового матеріалу не можна перевантажувати його зміст другорядними деталями, а чітко, логічно і послідовно пояснити основне.
6. Узагальнення, систематизація та закріплення вивченого матеріалу здійснюється шляхом виконання молодшими школярами системи усних і письмових вправ. На цьому етапі визначальна роль в осмисленні нових знань належить логічним операціям аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації, порівняння й узагальнення.
7. Підсумки уроку: на цьому етапі вчитель має узагальнити набуті знання учнів, акцентувати увагу на основних нових поняттях, які вивчали на уроці, проаналізувати роботу дітей на уроці, порівняти очікувані результати з реальними результатами роботи дітей
8. Повідомлення домашнього завдання. Пропонуючи домашнє завдання, необхідно пояснити зміст роботи, способи й послідовність її виконання.

Структура уроку засвоєння нових знань (на прикладі української мови)

1. Організація учнів для роботи.
2. Актуалізація опорних знань учнів.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми та мети уроку.
4. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу:
• спостереження й аналіз мовних явищ під керівництвом учителя;
• висновки, формулювання правила учнями;
• робота з підручником (уточнення формулювання правила за підручником, вивчення правила та добір нових прикладів для його ілюстрування);
• перевірка розуміння нового матеріалу (повторення вивченого правила, аналіз нових прикладів).
5. Осмислення нових знань у процесі практичної діяльності:
• формування вмінь користуватися знаннями (новим правилом) у процесі виконання різноманітних вправ під керівництвом вчителя;
• самостійна творча робота.
6. Завдання додому: пояснення домашнього завдання і способу його виконання.
7. Підсумок уроку.

Структура уроку формування умінь і навичок (на прикладі української мови)

1. Організація учнів для роботи.
2. Словникова робота. Робота над помилками.
3. Перевірка домашнього завдання.
4. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми і мети уроку.
5. Тренувальні вправи на осмислення знань, умінь, навичок за певною системою з поступовим ускладненням форм роботи, зростанням самостійності і творчої активності учнів. У процесі виконання вправ повторюються потрібні теоретичні відомості, правила.
6. Творчі вправи.
7. Підсумок уроку.
8. Завдання додому.

Структура уроку контролю та корекції знань, умінь та навичок (на прикладі української мови)

1. Організація учнів для роботи.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.
3. Підготовча робота:
• читання тексту диктанту;
• з'ясування, як учні зрозуміли зміст тексту диктанту;
• словникова робота.
4. Контрольний диктант:
• учитель читає речення, потім диктує його по частинам, учні записують;
• записане речення повторюється для перевірки;
• учитель диктує весь записаний текст, учні перевіряють;
• учні ще раз самостійно перевіряють записаний текст.
5. Відповіді на запитання, які виникли в учнів під час написання контрольного диктанту (після того, як зібрано зошити).
6. Завдання додому (з урахуванням необхідності підготовки учнів до уроку, аналізу результатів контрольного диктанту).

Структура уроку аналізу результатів письмових (контрольних робіт) робіт (на прикладі української мови)

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.
3. Загальна характеристика результатів перевірки знань і навичок, виявлених учнями під час виконання контрольної роботи, диктанту:
• результати виконання контрольної роботи;
• аналіз позитивних моментів у роботах окремих учнів;
• аналіз типових недоліків у роботах.
4. Робота над типовими помилками:
• пояснення орфограм, повторення правил;
• запис аналогічних прикладів;
• складання речень зі словами, в яких допущено помилки.
5. Завдання додому.
6. Робота над індивідуальними помилками.

Також слід виділити ряд уроків, специфічних для конкретного навчального предмету в початковій школі

Структура уроку навчального переказу (українська мова)

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети, завдань уроку.
2. Читання тексту для переказу.
3. Аналіз змісту прочитаного тексту.
4. Словникова робота.
5. Повторне читання тексту по частинах: робота над планом.
6. Усний переказ тексту.
7. Заключне цілісне читання тексту.
8. Підготовка варіанта переказу на чернетках.
9. Редагування виконаної роботи. Індивідуальна робота вчителя з окремими учнями.
10. Переписування учнями остаточного варіанта переказу.

Структура уроку аналізу учнівських переказів і творів (українська мова)

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення мети, завдань уроку.
3. Загальна характеристика результатів перевірених робіт, творчих успіхів окре¬мих учнів.
4. Зачитування та аналіз кращих робіт.
5. Робота над типовими лексичними, стилістичними, орфографічними та пунктуаційними помилками.
6. Підбиття підсумків.
7. Завдання додому.

Структура уроку читання

1. Повторення вивченого матеріалу. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання.
   Види робіт: підготовка до відповідей на запитання, записаних на дошці чи сформульованих усно; вибіркове читання за завданнями; переказ за планом, вказаним учителем ( за частинами, поетапно, в цілому, стисло, детально, творчо); читання вказаних текстів, що містить твір (міркування героя, опис інтер’єру, розповідь одного з героїв); знаходження подібних рядків до запропонованих учителем; встановлення за ілюстрацією змісту відповідної частини твору і зчитування її; читання в особах; виразне читання; словесне малювання; тлумачення читання; читання-драматизація; трансформація діалогічного мовлення персонажів твору в розповідне; характеристика дійових осіб; читання напам’ять.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми і мети уроку.
   Види робіт: підготовча робота до сприймання тексту: робота з наочністю, розповідь учителя, бесіда, лексико-семантична робота, лексико-стилістична робота, лексико-орфоепічна підготовка, ознайомлення з планом роботи над твором, вправи на класифікацію, робота зі змістом підручника, читання додаткових матеріалів учителем, учнями, створення проблемної ситуації, робота з основними структурними елементами книжкового апарату, прогнозування змісту твору за вказаними ознаками, робота над заголовком твору і т.ін; бесіда; актуалізація, уточнення і доповнення знань та уявлень учнів про явища, факти, події, що зображенні у творі; узагальнення спостережень після екскурсії; демонстрація діа-, кінофільму; постановка мети вивчення матеріалу («знання», «уміння» - визначаються за пізнавальною, виховною і спеціальною навчальною метою до кожного уроку).
3. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу. Розвиток мовленнєвих умінь і навичок.
   Види робіт: читання тексту учнями, вчителем; комбіноване читання (вголос-мовчки, учні-вчитель); відповіді на запитання, поставленні до читання; бесіда-роздум над прочитаним; зіставлення запропонованих прислів’їв, приказок із прочитаним текстом; відповіді на запитання (завдання), вміщенні у кінці тексту; визначення серед запропонованих запитань (завдань) тих, що мають (не мають) відношення до тексту; встановлення фактологічного ланцюжка подій; робота з наочністю, ілюстрацією підручника; постановка запитань учнями; ведення діалогу з автором твору; кодування інформації, вміщеної в тексті; виразне читання тексту вчителем за складеною партитурою ( як підсумок усієї самостійної роботи учнів по «впізнанню» нового тексту; цей варіант первинного читання твору можна використовувати лише на прозових текстах, його не рекомендується використовувати систематично).
4. Повторне читання тексту учнями і робота над текстом.
   Види робіт: орфоепічне читання; тлумачне читання; акцентологічне читання; навчальне читання з постановкою таких запитань, котрі починаються зі слів: «Чому?», «Де?», «Коли?», «Як?»; вправи з розвитку техніки читання; детальний переказ прочитаного; оглядове читання з елементами вибіркового; поєднання колективного читання з індивідуальним; знаходження завершених за змістом частин тексту; визначення головної думки твору; композиційний аналіз; складання плану; переказ за планом; підготовка до стислого переказу і стислий переказ прочитаного; аналіз вчинків дійових осіб їх мотивів; словесне малювання; робота за ілюстрацією ( впізнання і переказ відповідної частини, опис); вправи на розширення « поля читання»; інтонаційне читання; логічне читання; робота по розширенню активного словника учнів.
5. Узагальнююча бесіда за змістом твору.
   Види робіт: розкриття ідейної спрямованості тексту; розкриття теми (основної думки) за опорними запитаннями; бесіда з метою підготовки до творчої роботи над текстом; бесіда за опорними запитаннями; робота з ілюстрацією підручника; робота з основними структурними елементами книжкового апарату; висловлення оцінних суджень; з’ясування причиново-наслідкових зв’язків;навчання технології логічного читання; вибіркове читання, робота в групах і т. ін.
6. Робота над виразністю читання твору.
   Види робіт: складання партитури читання тексту на основі усвідомлення ідейно змістової та емоційно образної спрямованості тексту; читання додаткових текстів учителем (учнями); слухання фонозапису твору; вправи на інтонування речень; читання драматизація; групове ( індивідуальне ) читання; заучування напам’ять ; декламація; читання в особах тощо.
7. Застосування знань на основі творчої роботи над текстом.
   Види робіт: творчий переказ; розповідь за аналогією; ілюстративна робота (словесне, графічне малювання); колективна декламація; читання-інсценізація; постановка «живих» картинок; складання сценарію за прочитаним-4 кл.; робота над де формовою структурою тексту; комунікативне читання; складання усної (письмової) анотації до прочитаного твору; продукування діалогів; складання монологів від імені головного героя або одного з них за прочитаним змістом твору; складання опису з елементами міркування; робота над лексико-семантичними групами; робота над засобами виразності тексту (визначення ролі тієї чи іншої частини мови в описі, розповіді, міркуванні персонажів, подій, вчинків…); запис нової думки (слів, виразів); трансформативне читання-розповідь і т. ін.
8. Підсумок уроку.
   Види робіт: встановлення спільних і відмінних рис у текстах, які розглядались на уроці; бесіда-роздум творчого характеру; використання ТЗН і перечитування окремих частин текстів, що розглядалися на уроці за вказаною ознакою; розв’язання завдань на основі тексту; постановка запитань до текстів учнями; ведення словників («Золоті зерна», «Перлини мудрості», «Барвисті слова»); з’ясування спільних (відмінних) завдань (запитань) у методичному апараті підручника до розглянутих на уроці текстів; запис за опорною схемою основної думки; аналіз книжкових ілюстрацій (демонстраційні малюнки) до розглянутих текстів; з’ясування позиції учня «автора» («художника») тексту і т.ін.
9. Домашнє завдання.
   Види робіт: вибіркове читання пейзажних описів, подій, слів головного героя, авторських слів, діалогів; графічне малювання; складання плану; добір інших заголовків; виписування найвлучніших слів для характеристики героїв, подій, вчинків, описів; складання діалогу з героями, автором; добір прислів’їв, приказок; вивчення напам’ять; визначення головних і несуттєвих слів у тексті (абзаці); підготовка однієї частини тексту до виразного читання; перекодування жанру твору; складання таблиць почуттів за прочитаним і т.ін.

Якість уроку визначає не скільки структура уроку і тип його, стільки особливість учителя, який організує урок.

Прикладом можуть бути дії Ш.О. Амонашвілі на уроці:

1. Перед початком кожного уроку він, як правило:

• повідомляє дітям, які їх чекають важливі справи;
• повідомляє і часто записує план (хід) уроку, погоджує його з дітьми;
• іноді пропонує визначити, з якого завдання починати урок.

2. Коли має на меті перевірити новий для себе спосіб, метод, форму, заздалегідь повідомляє учнів про це, просить допомогти, сприяти успішній роботі.

3. Коли урок проходить напружено, в пізнавальній боротьбі і він відчуває внутрішнє задоволення, то в кінці уроку:

• дякує дітям;
• пояснює, чому сам навчився на уроці, чому діти його навчили;
• буває, що діти дякують учителю за цікавий урок, і це прино¬сить радість.

4. Час від часу просить дітей оцінити урок:

• як він пройшов і чи захопив їх;
• які завдання найбільш сподобалися;
• які вони хотіли б дати поради вчителю, чого чекають від нього;
• яке «домашнє завдання» хотіли б запропонувати вчителю.

5. У кінці уроку вчитель, як правило, пропонує підвести підсумки:

• до чого прагнули на уроці, чи задоволені своєю участю;
• хто чому навчився, чим оволодів, чим задоволений, або незадоволений;
• у кого які виникли проблеми, інтереси.

6. Якщо Амонашвілі Ш.О. відчуває, що урок пройшов невдало, то в кінці уроку повідомляє про це дітям, по можливості називає причину.

7. Часто пропонує дітям на уроках альтернативні навчальні мате¬ріали, завдання і задачі (вибрати вірш, яким задачам і завданням від¬дати перевагу, пакет із завданням різного рівня складності).

8. Часто звертається дітей з прохання допомогти:

• підготовити завдання (задачі, приклади, кросворди);
• знайти розповідь, вірш на певну тему.

9. Іноді при написанні творів сам сідає за вільну парту і пише з ними твір, потім читає його, діти аналізують його.

10. Заохочує в дитині:

• сміливість розуму, вміння сумніватися;
• прагнення до самостійності, готовність захищати свою точку зору;
• творчий підхід;
• допитливість.

11. Допитливість придає суспільну значущість пізнавальним успіхам дитини.