КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи. Поняття “форма” означає “спосіб організації і спосіб існування предмета, процесу, явища” (Філософська енциклопедія). Форма в педагогіці визначається як спосіб організації виховного процесу, що відображає внутрішній зв’язок його елементів і характеризує взаємовідносини вихователів і вихованців. Форма тісно пов'язана зі змістом явища, предмета, процесу творення різних видів мистецтва. Під змістом розуміють сутність предметів і явищ, якісну визначеність і характерні особливості їх. Зміст виражає саму природу певної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках. Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. Форми (способи) організації виховного процесу мають бути оригінальними, творчими, науково обґрунтованими, майстерно сконструйованими (педагогічна технологія), тобто гармонійно поєднувати довершеність, оригінальність і красу. Форми виховання мають свої структурні компоненти (композицію), тобто початок і закінчення (експозицію, зав'язку і розв'язку), кульмінаційні моменти, що хвилюють душу дитини, підлітка, юнака чи дорослої людини, формуючи нестандартність їхнього характеру; форми виховання забезпечують певне забарвлення, тон, відтінки (емоційне забарвлення, інтонаційні відтінки, тональність голосу тощо), оригінальність побудови змісту виховних впливів, естетизацію виховного процесу.

Є різні підходи до класифікації форм виховання: фронтальні чи масові; групові чи гурткові; індивідуальні. Зроблено спроби класифікувати форми організації виховного процесу залежно від методики виховного впливу. За такої класифікації форми виховання поділяють на групи: словесні (інформація, збори, конференції, зустрічі, усні журнали, радіо-газети та ін.); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси); наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки і вітрини нових книжок, тематичні стенди тощо).

Класифікацією відомих традиційних форм роботи з дитячим колективом займалися Є.В. Титова, С.Д. Полянова, М.І. Рожкова. Будь – яку форму роботи, згідно Є.В. Титової, можна віднести до однієї з груп:

• Захід – це заняття, ситуації в колективі, які організовують педагоги з виховною метою.
• Справи – спільна діяльність, заняття, які організовуються членами колективу на користь і радість.

Спираючись на підхід до класифікації форм спільної діяльності, П.І. Уманський, С.Д. Поляков висувають такі типи виховної роботи:

• Захист – кожна група виступає, діє сама по собі, а об’єднає учасників тільки спільна тема.
• Естафета – спільна діяльність груп школярів, яка здійснюється в послідовності, згідно сюжету, сценарію.
• Бій – змагання між групами з використанням, наприклад, взаємообміну завданнями.
• Хеппінг – карнавал, інсценування.

П.В. Байбородова і М.І. Рожков пропонують два показники для того, щоб розмежувати форми виховної роботи:

• кількісний показник (по часу, по кількості учасників, парні, групові, традиційні, масові);
• якісний показник (суб’єкт організації, за результатами, педагоги, інформаційний обмін, діти, суспільно значущий продукт).

Типи форм виховної роботи:

• статичні (показ);
• статично-динамічні (прогулянки);
• динамічно-статичні (подорож).

Показ-комунікація:

• дискусія;
• лекція;
• фронтальна бесіда;
• диспут.

Показ-демонстрація:

• спектакль;
• концерт;
• конкурс програм.

Показ-ритуал:

• лінійка

Демонстрація:

• ярмарок;
• показ у колі;
• танцювальна програма.

Спільні діяння:

• трудова акція;
• підготовка до показу;
• підготовка до виставки.

Розваги-комунікації:

• вечір спілкування;
• ситуативно-рольова гра;
• продуктивна гра.

Подорожі-демонстрації:

• гра-подорож;
• парад-подорож.

Подорожі-розваги:

• похід;
• прогулянка.

Подорож-дослід:

• екскурсія;
• експедиція.

Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

Масові форми роботи:
- читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.
- тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють відеофільми. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні;
- ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами;
- зустрічі з відомими людьми краю влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку.

Групові форми роботи:
- політичні інформації – поділяють на оглядові й тематичні. Оглядові політінформації – короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно пов’язаних між собою. У процесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації.
- Година класного керівника – дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. Їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми;
- Різноманітні форми та методи роботи з періодичною пресою передбачають колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях.
- Випуск стінної газети – загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій;
- Радіо – і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховні роботі. Крім передач Українського радіо, необхідно слухати місцеве радіомовлення а також радіоцентри шкіл.

Індивідуальні форми роботи – зумовлені потребою індивідуального підходу тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через „внутрішні умови”. Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. У кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. В індивідуальній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.

У системі виховної роботи багато традиційних форм: бесіда, зустрічі, екскурсія, прогулянка, обговорення книг, читацькі конференції, турнір, виставка, конкурс, спартакіада.